Альтернативні форми оздоровлення як можливість для громад: досвід Сумщини

Знання, досвід та навички – цінний ресурс для новостворених громад. І буває, те, що вже давно впроваджено в одній області, в іншій – дивина. Так і у випадку впровадження методик альтернативних форм оздоровлення та відпочинку школярів. У байдаркових сплавах, із наметами у лісі чи в горах відпочиває багато дітей. Але, наприклад, у Сумській області наметове оздоровлення уже давно і успішно впроваджується за бюджетні кошти.

Фінансування на оздоровлення дітей пільгових категорій, як правило, передбачаються в обласних бюджетах у відповідності до кількості дітей пільгових категорій.

Для вивчення досвіду Сумської області приїхав десант представників з громад-партнерів програми USAID DOBRE, що мають чудові рекреаційні можливості: ліси, луги, річки, заповідні зони. 20 представників Галицинівської, Олександрівської та Мостівської громад з Миколаївщини, Асканії-Нови з Херсонської області та Покровської з Дніпропетровщини дізнавалися про тонкощі організації альтернативних форм оздоровлення та відпочинку дітей.

Переймати досвід приїхали працівники адміністрацій громад, фінансисти, керівники ДЮСШ чи тренери, громадські діячі. Приціл простий: якщо досвід сумчан сподобається – вже є сформована команда, здатна визначити потребу громади, оформити проект рішення та забезпечити фінансування. І, зрештою, спортсмени, які можуть провести наметові зміни.

Почали зі спортивної візитівки Сум – легкоатлетичного манежу Сумського державного університету. Дізнавалися про досвід університету, спортивна інфраструктура якого вважається однією з найкращих в Україні. А коли є інфраструктура – з’являються і перемоги.

Ольга Резніченко, заступник начальника управління молоді та спорту Сумської ОДА провела півторагодинний семінар про можливості і перспективи бюджетного фінансування наметових таборів у рамках обласної програми «Оздоровлення та відпочинку дітей у Сумській області». Інформація і надихала, і ставила нові виклики. З одного боку, Сумщина має можливість у рамках програми прийняти в наметових таборах більше 1 200 дітей щороку. Уже деякі громади, як от Краснопільська, мають свої наметові табори, зареєстровані відповідноно до чинних нормативних актів. Із іншого боку, поставити наметовий табір на 50-100 дітей і провести хоча б одну-дві зміни в сезон – велика праця і відповідальність.

Далі учасники вирушили на мобільну туристичну базу Сумського обласного центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю. Мобільний табір за два дні роботи готує школярів до туристичних походів. Дітей вчать збирати і розбирати байдарки, намети, вміти поставити туристичний табір, розвести багаття. Ну, і навички поводження з вогнем і біля вогню. Декілька днів – і новий туристичний загін готовий вирушити у двотижневий байдарковий похід.

Родзинкою першого дня стаді-туру було відвідування найбільшого в області наметового табору «Сузірʼя». Для наметового табору 150 учасників – це дуже багато. Шість загонів, до двох десятків виховників (раніше – вожаті), величезна матеріальна база. Табір діє уже понад 10 років і має відзнаки від Мінмолодьспорту. Директор табору Геннадій Мірошніченко розповів, наскільки усе відпрацьовано до дрібниць. Табір уже кілька років не отримує від санітарних служб жодного зауваження. А головне, велика кількість виховників табору – це колишні його учасники. Поєднання свободи і відповідальності – хіба не той формат, у якому ми маємо виховувати наступників?

Табір діє у форматі лідерської таборівки, де поруч із оздоровленням, спортивними заняттями проходить великий громадський цикл. Учасники – діти від 13 років. В умовах табору вони створюють конституцію, голосують за неї на референдумі, проводять вибори. І, врешті, мають день самоврядування, коли влада в таборі переходить до обраних органів влади. Усе не по справжньому, скажете ви? І даремно. Бо серед колишніх учасників табору уже є кілька депутатів місцевих рад, віком 23-25 років.

Взагалі ж у Сумській області діють ще табори у форматі військово-патріотичного виховання, мистецькі, включно з пленерами. І, головне, спортивні табори. Адже для ДЮСШ небагатої громади такий табір – фактично навчально-тренувальний збір серед літа. Діти оздоровлюються і не втрачають форму, будучи готовими до нового сезону перемог. 

Ранком наступного дня учасники стаді-туру відвідали спортивну зміну у стаціонарному таборі «Ровесник», де побачили принцип організації секційної роботи з дітьми. Тут необхідно поєднувати роботу тренерів з різних спортивних дисциплін і виконувати власну програму, поєднуючи її із загально таборовою програмою.

Тут-же, у затишній бібліотеці табору, учасники годину спілкувалися з народним депутатом від Сум Олегом Медуницею. Говорили про можливості використання громадами коштів Державного фонду регіонального розвитку, участі у програмах соціально-економічного розвитку. Розмова була непростою. Але багато чого для слухачів виявилося новим і цікавим.

Після невеликого переїзду ще одна дивина – денний спортивний табір «Вольник», який функціонує в м. Суми. Цей табір – спокій мам. Поки батьки на роботі, спортивний табір з вільної боротьби запрошує усіх дітей. За дітьми доглядають, поки батьки на роботі. Мало того, з ними проводять оздоровчі заходи та ігри. Малеча може і поспати вдень в спальниках у затишному приміщенні. Табір функціонує при громадській організації – федерації з вільної боротьби, прямо у міському парку.

Цього року до його співфінансування долучилося управління молоді та спорту. Формат, вартий поширення в усій країні. Адже виросло покоління, у якого бабусі в селі вже немає, а міська бабуся ще працює. Тут діти ростуть не на асфальті, а у виховному середовищі. Федерація вільної боротьби використовує цей формат для збільшення кількості своїх груп. Конкуренцію за дитину між федераціями і видами спорту ніхто не відміняв.

Завершенням всього туру стала поїздка до Краснопілля. Зустрічав учасників голова громади Юрій Яремчук. У громаді за основу стратегії ровитку взяли молодіжний і спортивний компоненти. Звідси і особливе ставлення до спорту. ДЮСШ перевели з балансу району на баланс громади. І ставки тренерів збільшилися. Кількість видів спорту – теж. Якщо в Україні до спортивних секцій ходить в середньому 15% дітей, то тут – більше 25%. І це – лише початок. І знову ж, Краснопілля – яскравий приклад того, що якісна інфраструктура, правильна мотивація тренера і дитини – роблять дива. Краснопільське диво – олімпійські чемпіонки сестри Валя і Віта Семеренки. А Юрій Яремчук впевнений, що це не останні чемпіонки з цієї громади.

Тут же, в Краснопільській опорній школі учасники спільно напрацьовували спільний план дій, як далі розвивати спортивну галузь в громадах.

Сергій Тарасов, методист відділу освіти з Мостівської громади, що на Миколаївщині, поділився:

«У Краснопільській ОТГ сподобалося те, що в керівника сучасний погляд на життя громади і хотілося б перейняти такий досвід та впровадити їхні напрацювання в своїй громаді. Величезне враження справив опорний заклад».

Після приїзду до своєї громади обіцяє поговорити з головою. Планують розпочати із пересувного табору та пошуку необхідних кадрів:

«Поділимося  досвідом і обговоримо можливість пошуку коштів на організацію таборів для дітей. Проведемо роботу серед депутатів, аби забезпечити спонсорство. У нашій громаді хороший потенціал для такої діяльності – є річка, ліс, а також ініціативні діти та молодь. Хочемо розробити маршрут по всій громаді, аби пройти всі населені пункти – діти не лише оздоровляться, але також пізнають рідну громаду, вивчать історію» – продовжує пан Сергій.

Методист відділу освіти з Мостівської громади каже, що вже має в планах перших учасників таборування – команду боксерів Мостівської громади. Відзначає і креативний підхід до справи сумчан. За його словами, дуже багато уваги приділяється дитині, саме вона є головною. Його колега, Маргарита Мокієнко, спеціаліст відділу освіти, молоді та спорту виконкому Покровської селищної громади, теж у захваті від побаченого.

«За два дні отримали не лише позитивні емоції, а й переконалися в тому, що наметовий табір – хороша форма відпочинку. А головне – це реально зробити. Ми переконані, що в майбутньому створимо  такий табір, але спершу через особливості місцевості він буде лише пересувний  –водойми та ліси розташовані віддалено один від одного», – говорить пані Маргарита.

І одразу ж ділиться планами на майбутнє:

«Плануємо включати сусідні громади в маршрут і таким чином рекламувати дану діяльність, аби на наступний рік до нас долучилися сусідні громади».

Узагалі тур був майже пригодницьким, з безліччю локацій і вражень. Сказати, що учасники стаді-туру були вражені побаченим – це нічого не сказати. Бо папір не передасть запахи соснового бору, лугу і річки. А ще смаку борщу і плову, обпікаючого чаю. І шуму табору, і лементу дітей. І відчуття дитинства.

А, ще ця поїздка згуртувала різних людей з п’яти різних громад. Чекаємо від них проекти з міжмуніципального співробітництва.

Добрий спорт у громадах – це DOBRE.