WP_Term Object ( [term_id] => 5 [name] => Комунікації реформ – дискусії [slug] => reforms-projects [term_group] => 0 [term_taxonomy_id] => 5 [taxonomy] => category [description] => [parent] => 0 [count] => 19 [filter] => raw [cat_ID] => 5 [category_count] => 19 [category_description] => [cat_name] => Комунікації реформ – дискусії [category_nicename] => reforms-projects [category_parent] => 0 )

Аргументами України проти «Північного потоку-2» мають бути реформа сектору, міжнародні договори і нагадування, що Україна є надійним партнером – експерти

Аргументами України проти «Північного потоку-2» мають бути реформа сектору, міжнародні договори і нагадування, що Україна є надійним партнером – експерти

Київ, 08 липня 2017.

Щоб попередити появу «Північного потоку-2», Україні варто активніше здійснювати реформи у газовому секторі, нарощувати видобуток власного газу, а у переговорах з європейськими партнерами апелювати до умов договорів, до яких приєдналася Україна, і наголошувати, що Україна є надійним партнером. На цьому акцентували експерти під час дискусії «Газові війни Росії: що потрібно зробити Україні та ЄС, щоб енергетична безпека перестала бути зброєю» в Українському кризовому медіа-центрі.

Ілля Заславський, експерт Фонду «Вільна Росія», презентував свою аналітичну доповідь «Газові ігри Кремля в Європі: наслідки для політики». Ключовий її висновок – що «Північний потік-2» є політично вмотивованим проектом, який створює серйозні виклики для європейського законодавства і засадничих принципів ЄС та ставить під загрозу безпекові інтереси ЄС і США; а «Газпром», хоча позиціонує себе виключно як бізнес – інструментом Кремля для геополітичних ігор. «Північний потік» і «Турецький потік-2» – це не лише для обходу України, це також про створення нових газових хабів на території Європи, у Німеччині, можливо, у Туреччині, […] і обхід усієї Центральної і Східної Європи. Висновок для України – говорити, що країна змінюється і стає більш надійним партнером, що вона і до цього була надійним партнером і не перекривала кран ні у 2006, ні у 2009 році. І другий висновок – потрібно говорити про колективну безпеку усієї Центральної і Східної Європи, – наголосив Ілля Заславський. – Потрібно боротися із пропагандою навколо усіх цих проектів, реально подивитися на попит і пропозицію… Будь-які переговори із «Газпромом» мають починатися з того, що у будь-який спосіб має бути гарантована безпека поставок в Україну, а існуючу інфраструктуру не можна змінювати настільки швидко: потрібно розібратися, які це буде мати наслідки для всіх – для України, для ЦСЄ, для споживачів у Німеччині, прослідкувати увесь цей грошовий потік», – підкреслив він.

Міхаіл Крутіхін, експерт RusEnergy, зауважив, що шанси на реалізацію проекту досить високі: у цьому зацікавлені німецькі партнери «Газпрому», які отримуватимуть постійний дохід від перекачування газу, та компанії, які за його рахунок отримають нове джерело газу.

На думку експертів, найперше, що Україна може зробити зі свого боку для протидії проекту – стати більш привабливим і зрозумілим партнером, виконавши зобов’язання у рамках Третього енергетичного пакету та інших договорів. Алан Райлі, професор права, експерт Атлантичної Ради, зазначив, що від України очікують анбандлінгу, лібералізації газового ринку, презентації чіткої «дорожньої карти» дій до 2019 року, зокрема, якими будуть тарифи за транзит. «Якщо Україна запропонує дуже конкурентні низькі тарифи для транспортування російського газу, цей конкурентний тариф зробить «Північний потік-2» абсолютно недоцільним з економічної точки зору», – зауважив він. Алан Райлі акцентував, що насправді українська ГТС і наявні запаси природного газу відкривають перед Україною чимало можливостей для участі у розвитку відкритого європейського ринку газу. Питання тільки в тому, чи зможе Україна ними скористатися, чи не виснажить зволікання з реформами сподівання і готовність західних партнерів підтримувати її.

«Для того, щоб могти щось протиставляти зовні в плані політики, ми повинні добре робити нашу «домашню роботу».  Коли ми виконаємо усі наші зобов’язання за Третім енергетичним пакетом, коли ми розберемося з тим, як формується ціна в Україні, як у нас все працює, і зможемо вільно говорити з потенційними інвесторами і пропонувати їм заходити на функціонуючий ринок, тоді ми зможемо ефективно відстоювати наші інтереси. […].Паралельно з тим ми маємо продовжувати діалог як із Брюсселем, так і Штатами, спілкуватися на майданчиках у Брюсселі із Газпромом про те, яка буде ситуація у 2019 році і використовувати усі доступні юридичні інструменти… Тільки будучи прозорими і зрозумілими для потенційних інвесторів, для ЄС і США, ми зможемо отримати підтримку, на яку ми розраховуємо»,  – наголосила Наталія Бойко, заступник міністра енергетики та вугільної промисловості України.

«Гадаю, Україні важливо наполягати на тому, що головна небезпека для енергетичної безпеки Європи – не стан української ГТС, яка досі чудово працює, попри зношеність, а непередбачуваність політичних рішень у Кремлі», – зазначив Міхаіл Крутіхін.

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», зауважив, що відповідно до ст. 274 Угоди про Асоціацію, щодо таких питань мали б відбуватися консультації не лише України з Брюсселем, але і навпаки. У випадку із питаннями OPAL і «Північного потоку-2» це проігнорували. «Наскільки мені відомо, зараз є попередні домовленості про те, що такі консультації будуть. Тому ми маємо жорстко ставити перед Брюсселем і Берліном питання: або «Північного потоку-2» не має бути – бо він не тільки протирічить інтересам України та Польщі, а й ЄС в цілому, у контексті Енергетичного союзу, а ще й завдає конкретної шкоди – 2 мільярди втрачених доларів; а якщо реалізовувати «Північний потік» спільно з Росією – тоді ми маємо отримати відповідну компенсацію», – підкреслив він.

Наталя Бойко додала, що зараз іде робота над змінами у договір про Енергетичне співтовариство. «Ідея полягає у тому, що ми туди повинні внести окремі інструменти, до яких ми потім зможемо апелювати в таких ситуаціях – щодо транскордонних комунікацій, погодження таких стратегічних речей, зокрема – стосовно використання стратегічної інфраструктури», – зазначила вона.

На думку Олени Павленко, президента аналітичного центру DiXi Group, «точкою неповернення» у будівництві Північного потоку 2 і українській газовій реформі буде «точка входу» на східному кордоні України. «З цього моменту українська ГТС буде вважатися європейськими країнами європейською ГТС, яка грає за європейськими правилами, з якою можна працювати за європейськими законами і вимагати європейської відповідальності. … До цього нас чекає надзвичайно складний шлях – буде багато спроб не допустити цього переходу на східний кордон. І ця робота має йти у тісній кооперації з європейськими партнерами, оскільки вона вимагає роботи з європейськими компаніями», – зазначила вона. Олена Павленко зауважила також, що у Європі розмови про потік «в обхід» України завжди активізуються після заяв Росії про можливе перекриття постачання газу через Україну. «Думаю, протягом наступних років буде ще багато спроб розказати про те, що транзит буде зупинено, щоб максимально привертати увагу до своїх «обхідних» потоків, і нам потрібно цю тезу враховувати у нашій внутрішній політиці і не допускати її», – зауважила вона.

Поділитися в соцмережах