Більшість із них сьогодні не мають можливості відвідувати навчальні заклади, спортивні секції, культурно-масові заходи, відпочивати в оздоровчих таборах. Про це йдеться в аналізі, який провели представники громадської організації «Миколаївський обласний рух підтримки осіб з інвалідністю «Сильні разом». Його результати вони 7 квітня презентували в Кризовому медіа-центрі. Миколаїв.
В опитуванні взяли участь 120 миколаївських родин, у яких виховуються діти з інвалідністю різних нозологій, з ДЦП, затримкою психофізичного розвитку, аутизмом. Третина з них не здатні самостійно пересуватися, тому потребують постійної присутності та допомоги батьків. Ціль аналізу не просто дослідити якість надання соціальних послуг таким дітям, а спільно з представниками влади, депутатами зробити так, щоб проблем стало менше.
«Сьогодні в Миколаєві проживає близько 2000 дітей з інвалідністю, а дітей з особливими потребами значно більше. Я майже півтора роки намагаюся зробити так, щоб на їх проблеми звернули увагу представники міської влади, на жаль це не завжди виходить», – говорить голова громадської організації Олексій Долгих.
У результаті опитування з’ясувалося, що майже всі діти відвідують реабілітаційні установи. Та, як наголосив О. Долгих, право на отримання послуг із реабілітації вони мають лише до 18 років, потім особа з інвалідністю може проходити реабілітацію лише в спеціально облаштованих санітарно-лікувальних закладах, яких в Україні залишилося всього два. При цьому держава оплачує вартість цих послуг тільки раз на 2-3 роки. А такі діти потребують постійної реабілітації, перерва в заняттях є неприпустимою.
«Найбільша проблема, з якої стикаються батьки особливих дітей, – відсутність належного транспорту для перевезення містом, незадовільний стан тротуарної мережі, недоступність будівель, відсутність з’їздів, громадських вбиралень», – пояснює голова ГО «Миколаївський обласний рух підтримки осіб з інвалідністю «Сильні разом». Також не менш важлива психологічна підтримка та допомога матерям, які виховують особливих дітей та зазвичай залишаються сам на сам зі своїми проблемами. Але кваліфікованих спеціалістів у Миколаєві немає, додає президент Миколаївського обласного благодійного фонду «Сприяння дітям» Олена Легка.
Незважаючи на мільйонні кошти, які щороку міська влада виділяє на оздоровлення дітей, за останні 3 роки лише 1%-2% дітей з інвалідністю відпочили в літніх таборах. У той же час 95% таких дітей жодного разу не отримували послуг із оздоровлення, наголошує голова ГО «Сильні разом».
Не менш актуальним є питання забезпечення слуховими апаратами слабочуючих дітей. «Починаючи з 2014 року, вони не видаються, тому батькам доводиться купувати їх за власні кошти. А якщо потрібен імплант, то зібрати на нього гроші можуть одиниці, адже він коштує 32 тис. доларів», – розповідає голова правління «Обласного благодійного фонду «Соняшник» Олена Раткогло.
Кожна дитина, незалежно від її фізичного стану, має право на освіту. Проте для діти з особливим потребами не завжди мають змогу відвідувати навчальні заклади. Згідно опитування, лише 35% дошкільного віку ходять до дитсадочків. У більшості випадків це не інклюзивні групи, а звичайні, створені саме для таких дітей. Разом із тим лише 10% опитаних дітей здобувають інклюзивну освіту в школах. Решта знаходиться на індивідуальному навчанні, відвідує інтернатні заклади.
Ще гірша ситуація склалася з позашкільною освітою. Більша половина особливих дітей (77%) не займаються ніяким видом спорту, 49% не відвідують гуртки. «Деякі батьки навіть не знають про їх існування, але більшість просто не можуть возити на заняттях дітей з особливими потребами через недоступність позашкільних закладів, відсутність належних умов», – говорить Олексій Долгих.
Підсумовуючи, представники громадськості зійшлися на думці, що Миколаїв має стати доступним містом для дітей з особливими потребами, тому і їм, і місцевій владі є над чим працювати.
